РИСЬ ЄВРОПЕЙСЬКА

Lynx lynx L.

Ряд Хижі

Родина Котячі

Як правило прийнято розрізняти 4 види в роді рисі:

європейська рись — Lynx lynx,
руда рись — Lynx rufus,
канадська рись — Lynx canadensis,
іспанська рись — Lynx pardinus.

Поширення

В доісторичні часи рись була поширена майже в усій лісовій зоні північної півкулі і всюди її історія драматична. Століттями люди її жорстоко переслідували. Колись за знищення рисі навіть виплачувались премії. Окрім того на неї любили полювати королі та князі, — м'ясо рисі вважалось делікатесом. Надто пізно люди зрозуміли, що рись заслуговує уваги і турботи, на той час її вже цілком винищили на території більшої частини Європи.

Пощастило рисі лише в гірських лісах Карпат, на Балканах, на Скандінавському півострові, в Польських Татрах, де-не-де в Іспанії, де вона живе і сьогодні, а також в Росії у Сибіру, де вона і тепер усе ще є досить звичайним звіром. Вона широко заселяє ліси від Прибалтики до Тихого океану і майже від Полярного кола до Кавказу, Алтаю, Саян й Сіхоте-Аліня, та в північній Америці. Тепер майже всюди, де рисі вдалось вижити, вона охороняється законом, в нашій країні рисей занесли до «Червоної Книги». Її навіть відловлюють і переселяють в місця, з яких вона зникла. Правда, в останні роки над риссю нависла нова загроза: ціна на її хутро піднялась непомірно високо. За добру шкіру платять більше, ніж за купу знаменитих соболів.

Рись в Україні зустрічається досить рідко— в Карпатах та на Поліссі. За недостатньо підтвердженими даними зустрічається в зоні відчудження Чорнобильської АЕС.

Зовнішній вигляд

Європейська рись є найбільшою зі всіх рисей, довжина тіла від 76 до 110 см і 70 см в загривку., а самок на декілька (3-6) см коротша. Хвіст — 10-31 см., висота у плечах 60-65 см. Самці частіше важать від 18-26 кг (інколи до 32 кг), самки важать в середньому 18 кг. Тулуб, як у всіх рисей, короткий, щільний. Рись має карі очі, китиці на вухах, короткий хвіст, великі пазурі та сильні задні лапи. Лапи зимою повністю вкриті густим хутром. Жодний інший представник родини котячих не пристосований до снігу так добре, як рись.

Існує безліч варіантів забарвлення рисі, залежних від географічного району — від рудувато-бурого до палево-димчастого, з більш-менш вираженою плямистістю на спині, боках і лапах. На череві волосся особливо довге і м'яке, але не густе і майже завжди чисто біле подекуди з плямами. Південні форми зазвичай рудіші, шерсть у них коротша, а лапи менші.

Слід рисі типово котячий, без відбитків кігтів. Задню лапу при кроці вона ставить в слід передньої. Якщо йдуть декілька рисей, то задні ступають точно в слід передніх.

Спосіб життя

Рись надає перевагу глухим темнохвойним лісам, тайзі, хоча зустрічається в різноманітних насадженнях, включаючи гірські ліси; іноді заходить в лісостеп і лісотундру. Вона відмінно лазить по деревах і скелях, добре плаває.

При великій кількості їжі рись живе осіло, при недоліку — кочує. За добу вона здатна проходити до 30 кілометрів. Попри всю обережність, рись не дуже боїться людей. Вона живе в створених ними вторинних лісах, в молодняках, на старих лісосіках і гарі, а у важкі роки заходить в села і навіть у великі міста.

Полювання

Полює з засідки, жертву доганяє двома, трьома стрибками. Великих тварин як правило впольовує зимою, коли в тих копита провалюються в сніг, а великі лапи рисі дозволяють їй добре триматися на снігу. Що ж стосується кровожерності рисей — вся справа в тім, що рись, як і більшість котячих полюбляє їсти свіжину, а м'ясо, що пролежало два-три дні, вони вже їсти не будуть. Треба зазначити, що кровожерність проявляється якраз влітку, бо взимку рись може втоптати здобич у сніг і харчуватися нею досить довго. Окрім того може полювати з дерева.

Рись — чудовий мисливець. Вдень вона, як правило, відлежується в своєму лігві, а з заходом сонця стає активною. Легко лазячи по деревах та скелях, вона вибирає зручне місце, з якого все добре видно, і терпляче чекає появи жертви. Витримка рисі заслуговує поваги. Годинами, інколи декілька діб вона може без жодного руху лежати в засідці. Її дуже важко помітити, а вона зверху бачить все. Маючи надзвичайно гострий слух та зір, рись чує жертву здалеку. Боротьба навіть з великим звіром триває не довго — зуби і кігті в рисі великі і дуже гострі. Рись, як і більшість хижаків, при нагоді вбиває більше тварин, ніж може з'їсти.

Оскільки здобич не завжди приходить до місця засідки, тож доводиться рисі вдаватися і до активніших методів полювання. Йде лісом вона нечутно, зливаючись з фоном місцевості, часто прислухаючись та принюхуючись, маскуючи свій слід. Побачивши здобич, нечутно підкрадається до неї. У випадку, коли перша атака виявилась невдалою, рись переслідує жертву великими стрибками. Найчастіше все вирішують перші 10-15 стрибків.

З осені, коли молоді рисі достатньо сильні, вони полюють зграями, колективно прочісують ліс, влаштовують маленькі облави. За ніч рись проходить 6-8, а інколи 10-15 км. Свої мисливські угіддя вона проходить за 5-10 днів.

Рись їсть небагато, самець середніх розмірів взимку з'їдає 2,5-3 кг м'яса за добу, але коли голодний може й 5-6 кг, навіть якщо м'ясо промерзло.

Рись переважно веде осілий спосіб життя, але в часи сильних морозів з глибоким снігом, коли холодно і нема що їсти, рись вирушає в далекі подорожі, і часто забрідає в степ і тундру. В добу проходить до 30 км.

Міняє хутро рись два рази — весною та восени.

Статеве життя

Статеве життя в рисі починається в кінці лютого і триває майже місяць. Взагалі рись любить самотність, не схильна до спілкування з собі подібними, але в шлюбний період ці нахили змінюються. За самицею звичайно ходить декілька самців, які постійно б'ються між собою. Мовчазні від природи, вони в цей період голосно мурчать, нявкають, а в збудженому стані голосно кричать. Самці басовито нявкають, а самиці глухо мурчать. В нічній тиші ці звуки лякають людей.

Вагітність триває 63-70 днів. В травні в рисі з'являються 2-3 кошенят (дуже рідко 1 або 4). Вони дуже кволі, сліпі і глухі, і важать 250—300 грамів. Для потомства мати влаштовує лігво в глухій частині лісу, де небудь під вивернутим коренем, в дуплі, печері, ретельно вимощує його пір'ям та травою. В ньому сухо та тепло. Перші два місяці свого життя маленькі рисі швидко ростуть і розвиваються на материнському молоці. Потім починають виходити з мамою з гнізда, знайомляться зі складним життям лісу. Дорослі приносять їм живих мишей, зайців, терпляче вчать, як їх добувати, оберігають звірят від всіх можливих негараздів.

Очі в малят відкриваються через 16-17 днів. Коли їм виповнюється місяць, вони починають споживати тверду їжу, але материнським молоком харчуються ще 4 місяці. Мисливський інстинкт прокидається в ранньому віці. Через 40 днів після народження, молода рись вже пробує підкрастися до «здобичі» і нападати на неї. Статевої зрілості самці досягають на 21-му місяці життя, самиці — на 33-му. Тривалість життя приблизно 15-20 років.

Рисі сімейні тварини, що виховують своїх нащадків удвох. Самець помагає самці годувати і виховувати потомство. Рисенята ростуть швидко, вже в жовтні їх важко відрізнити від батьків, вони починають полювати зграями. Всю зиму молоді тримаються біля матері і розходяться хто куди навесні. В річному віці рись остаточно переходить до самостійного життя.

Стан популяції і охорона

Статус популяції європейської рисі в різних країнах:

• Балканський півострів: Декілька десятків рисей в Сербії, Македонії, Албанії і Греції.
• Німеччина: Винищені до 1850 р. У 1990-х рр. повторно заселені в Баварський ліс і Гарц.
• Карпати: 2200 рисей від Чехії до Румунії; найбільша популяція окрім російської.
• Польща: Близько 1000 рисей в Біловезькій пущі і Татрах.
• Росія: 90% популяції європейської рисі мешкає в Сибіру. Хоча рисі зустрічаються від західних меж РФ до Сахаліну.
• Скандинавія: Близько 2500 рисей в Норвегії, Швеції і Фінляндії.
• Франція: Винищені близько 1900 р. Заселені у Вогези і Піренєї.
• Швейцарія: Винищені до 1915 р., повторно заселені в 1971 р. Звідси мігрували до Австрії і Словенії.
• Центральна Азія: Китай, Монголія, Казахстан, узбекистан, Туркменістан, Киргизія і Таджикистан.
• Закавказзя: Азербайджан, Вірменія, Грузія.

В Україні чисельність оцінюється в 350—400 ос. в Карпатах та до 80—90 ос. на території Полісся¹. Рись включена до Червоної книги України.

Як і багато хижаків, рись відіграє важливу селекційну роль в лісових біоценозах². Лише у мисливських господарствах, де розводять козуль, плямистих оленів, фазанів, її присутність небажана.

Цікаві факти

Рись широко використовується в геральдиці, символізуючи повноту і гостроту зору. Її зображення можна побачити на гербах або прапорах таких міст, як Реж, Псков або Гомель. За деякими версіями саме рись, а не лев зображена на гербі Фінляндії. Рись на гербі має і Усть-Кубинский район Вологодської області.

Через гостроту зору на честь рисі було названо сузір'я Яном Гевелієм в 1690 році. Гевелій так коментував вибір назви: «У цій частині неба зустрічаються тільки дрібні зірки і потрібно мати рисячі очі, щоб їх розрізнити і розпізнати».

У скандинавськії традиції рись була священою твариною богині Фреї. Вважалося, що рисі запряжені в її колісницю. Давні греки вірили, що гострий погляд рисі здатний пронизувати наскрізь непрозорі предмети. Свою наукову назву ця тварина отримало від грецького «lynx» — «сіяти».

Стосунки з людьми

На домашніх тварин рись нападає рідко. На людину здатна кинутись лише поранена рись або у випадку, коли її переслідують. Її ставлення до людини доволі дивне — в лісі вона завжди уникає людей, хоч і не боїться, але може заходити в населені пункти. Чому так робить дуже обережна тварина — невідомо.

Примітки

1.↑ * Шквиря М. Г., Шевченко Л. С. Рись // Червона книга України. Тваринний світ / За ред. І. А. Акімова. — К.: Глобалконсалтинг, 2009. — С. 546.

2.↑ рос. Дойлеш К. Следы зверей и птиц. Перевод с чешского Г.Ф. Карасева. М.: Агропромиздат, 1987. — 224 с.: ил.

Посилання

Рись звичайна mijsvit.com.ua

About the Eurasian Lynx на сайті Wild Cats: Status Survey and Conservation (англ.)

Матеріал підготував завідувач сектору хижих тварин Трохимчук Андрій.

Опубліковано: 03-01-12   Переглядів: 91